Роздуми над Євангелієм понеділка І тижня Великого Посту
Ісус Христос доволі часто повертається до теми Останнього Суду. Вічне Життя і Страшний Суд, це дві справи, про які людина в земному житті легко забуває, але ці теми для людини є найважливішими.
Найчастіше Господь говорить про приховані таємниці вічного життя притчами. Притчі передають найважливіші істини мовою образів. Неможливо говорити про ці істини в інший спосіб оскільки наші земні поняття неспроможні це висловити, а наш людський розум не міг би цього вмістити зараз.
Тому Ісус в притчах передає нам найважливіші істини, які нам конче потрібно знати, щоб осягнути вічне життя.
Притча, яку ми читаємо в понеділок першого тижня Великого посту пригадує нам значення вчинків милосердя – це один з трьох вчинків покаяння (молитва, піст, милостиня). Ми пам’ятаємо слова з Святого Писання, що милосердна любов багато гріхів покриває (пор. 1 Петр 4,8).
Цікавим є в цій притчі те, що ані ті які стали праворуч, ані ті що стали на суді ліворуч не знали, що вони служили (або не служили) Христу, вони просто робили те, що їм диктувало їх серце по відношенню до потребуючих. Першим серце диктувало допомогти, а серце інших було настільки черстве, що навіть не хотіли помічати потребуючих.
Великій Піст – це не тільки час, коли ми повинні замислитись, над тим чи моє серце не черстве, але й робити певні кроки простягаючи долоню допомоги у напрямку людини потребуючої. Св. Фаустина Ковальська говорить про три способи творення милосердя: перший – це вчинок милосердя, другий – слово, третій молитва. Якщо ми не можемо виявити милосердя першим і другим способом, молитвою, можемо робити милосердя завжди і всюди. Намагаймося робити милосердя не обов’язково в великих справах але якомога частіше.